Практична робота

Практична робота №10

Тема. Редагування тексту.
Мета Навчитись виконувати редагування тексту.
Обладнання: комп'ютери IBM PC, інструкція.

Теоретичні відомості.

Для редагування використовують такі основні клавіші:
Enter - вставка символу признака кінця стрічки (перехід на іншу стрічку при наборі тексту).
Insert - перемикання режимів вставки та заміни.
Back Space ( <- ) - Знищення символу вліво від позиції курсора.
Delete - знищення символу вправо від позиції курсора.
Home - перехід на початок рядка.
End - перехід в кінець рядка.
Page Up - перехід на сторінку вверх.
Page Down - перехід на сторінку вниз.
Пробіл - вставка порожнього символа.
ТАВ - переміщення курсора на фіксовану кількість символів вправо (абзац)

Завдання 1.

1. Завантажити до вікна редактора документ "Практична робота №9.doc"
2. Відредагувати текст згідно вміщеного нижче зразка.
3. Для цього потрібно виконати такі завдання:
4. Розбити текст на 5 абзаців.
5. Поміняти місцями другий та третій абзац.
6. Вилучити із другого абзацу третє речення.
7. Поміняти місцями третє та четверте слово у першому реченні першого абзацу.
8. "Вьірезать" 4 абзац.
9. "Скопировать" третій абзац і перенести його за допомогою миші в кінець тексту.
10. Записати створений документ на диск А: під іменем: Практична робота №10.doc
Зауваження для вчителя: за урок учні повинні відредагувати один із варіантів текстів за вибором учителя.

Хід роботи:

1. Ввімкнути ПК і дочекатись повної загрузки.
2. Запустити програму Microsoft Word.
3. Виконати вміщені завдання.
4. Записати висновки до зошита з практичних робіт.
5. Вигрузити програму Microsoft Word. б Вимкнути ПК.

Домашнє завдання:

1. Підготуватись до практичної роботи №11. Тема "Форматування тексту".
1.1. Переписати до зошита з практичних робіт інструкцію до роботи №11.
2. Повторити основи роботи з текстовими редакторами.
3. Повторити форматування шрифтів та абзаців.
4. Повторити створення списків.

Запитання до захисту практичної роботи:

1. Яким чином можна задати абзац в текстовому редакторі?
2. Як можна побачити в тексті знак абзацу?
3. Для чого інколи потрібно бачити недруковані символи?
4. Як можна виділити фрагмент тексту за допомогою миші?
5. Як можна виділити фрагмент тексту за допомогою клавіатури?

Контрольний результуючий текст.

У лютому Обчислювальний 1962 р. центр був перетворений і одержав нову назву -Інститут кібернетики, тоді ще у дужках писали "із обчислювальним центром", а потім стали гтросто писати: Інститут кібернетики. Відділ М. М. Амосова перевели з Інституту математики ~о нас. Фактично Амосов у нас і раніш працював. Ми йому робили апарат "серце-легені", у нас були маленькі майстерні. Це був перший у СРСР апарат, застосований Амосовим при гпсраціях на серці. Потім у нас були зроблені штучні клапани (для серця), було збудовано Зудинок, у якому розмістилася лабораторія Амосова.
Продовжувалися роботи з конструювання ЕОМ. Ще у 1959 році у мене народилася програма робіт із машин для інженерних розрахунків. І ми у 1963 році запустили у серійне виробництво машину "Промінь". До цього часу ми вже зрозуміли, що нам необхідно СКБ. Воно було створено у 1963 р. , а фактично зародок його у інституті з'явився значно раніш. Машину "Промінь" робив із 1959 р. той колектив, який згодом перейшов у СКБ. Коли вона була готова, її почав випускати Сєвєродонецький завод обчислювальних машин (ВУМ ще будувався). Машина була, по суті, новим словом у світовій практиці, мала у технічному відношенні цілий ряд нововведень, зокрема, пам'ять на металізованих картах.
Через два-три роки дослідження охопили практично всі галузі кібернетики. Наукові відділи були об'єднані у сектори теоретичної та економічної кібернетики, кібернетичної техніки, технічної, біологічної, медичної кібернетики. "Дослідження охопили всі галузі кібернетики", - констатував Глушков. Це означало, що став швидко розвиватися і її головний напрямок (по Глушкову), - методи і засоби одержання, збереження, обробки, передачі, використання Інформації. Про це і говорить далі вчений. "В галузі теорії ЕОМ продовжувався швидкий розвиток абстрактної і прикладної теорії автоматів. З'явилися роботи з ймовірних автоматів, питанням надійності функціонування автоматів, ощадливого і поміхостійкого кодування. Центр ваги досліджень від кінцевих автоматів почав переміщатися до незкінчених. Намітився зв'язок між теорією автоматів і теорією формальних граматик. Розроблялися нові методи аналізу і синтезу автоматів.
Це була перша (і, на жаль, остання) купівля радянської електронної машини американською кампанією. Як з'ясувалося пізніше, американці купили машину не стільки для того, щоб працювати на ній, скільки для того, щоб довести своїм конкурентам, що запатентували у 1963 р. принцип східчастого мікропрограмування, про який росіяни давно знали і реалізували у цій машині, що серійно випускається. У дійсності, ми застосували його раніш - у ЕОМ "Промінь".
Через два-три роки дослідження охопили практично всі галузі кібернетики. Наукові віддай були об'єднані у сектори теоретичної та економічної кібернетики, кібернетичної техніки, технічної, біологічної, медичної кібернетики. "Дослідження охопили всі галузі кібернетики", - констатував Глушков. Це означало, що став швидко розвиватися і її головний напрямок (по Глушкову), - методи і засоби одержання, збереження, обробки, передачі, використання інформації. Про це і говорить далі вчений. "В галузі теорії ЕОМ продовжувався швидкий розвиток абстрактної і прикладної теорії автоматів. З'явилися роботи з ймовірних автоматів, питанням надійності функціонування автоматів, ощадливого і поміхостійкого кодування. Центр ваги досліджень від кінцевих автоматів почав переміщатися до незкінчених. Намітився зв'язок між теорією автоматів і теорією формальних граматик. Розроблялися нові методи аналізу і синтезу автоматів.
Із книжок Б. М. Малиновського.
Сэр Эрнест президент Рутерфорд, Королевской Академии и лауреат Нобелевской премии по физике, рассказывал следующую историю, служащую великолепным примером того, что не всегда просто дать единственно правильный ответ на вопрос. Некоторое время назад коллега обратился ко мне за помощью. Он собирался поставить самую низкую оценку по физике одному из своих студентов, в то время как этот студент утверждал, что заслуживает высшего балла. Оба, преподаватель и студент, согласились положиться на суждение третьего лица, незаинтересованного арбитра; выбор пал на меня.
Я предложил студенту попытаться ответить еще раз. Дав ему шесть минут на подготовку, я предупредил его, что ответ должен демонстрировать знание физических законов. Я спросил его, сдается ли он, но он заявил, что у него есть несколько решений проблемы и он просто выбирает лучшее. Заинтересовавшись, я попросил молодого человека приступить к ответу, не дожидаясь истечения отведенного срока.
Экзаменационный вопрос гласил: "Объясните, каким образом можно измерить высоту здания с помощью барометра". Ответ студента был таким: "Нужно подняться с барометром на крышу здания, спустить барометр вниз на длинной веревке, а затем втянуть его обратно и измерить длину веревки, которая и покажет точную высоту здания". Случай бьш и впрямь сложный, так как ответ был абсолютно полным и верным! С другой стороны, экзамен бьш по физике, а ответ имел мало общего с применением знаний в этой области.
Сосчитав количество этих отметок и умножив его на размер барометра, вы получите высоту здания. Вполне очевидный метод." "Если вы хотите более сложный способ", продолжал он, "то привяжите к барометру шнурок и, раскачивая его, как маятник, определите величину гравитации у основания здания и на его крыше. Из разницы между этими величинами, в принципе, можно вычислить высоту здания. В этом же случае, привязав к барометру шнурок, вы можете подняться с вашим маятником на крышу и, раскачивая его, вычислить высоту здания по периоду прецессии." "Наконец", заключил он, "среди множества прочих способов решения данной проблемы лучшим, пожалуй, является такой: возьмите барометр с собой, найдите управляющего и скажите ему: "Господин управляющий, у меня есть замечательный барометр. Он ваш, если вы скажете мне высоту этого здания".
Тут я спросил студента: неужели он действительно не знал общепринятого решения этой задачи. Он признался, что знал, но сказал при этом, что сыт по горло школой и колледжем, где учителя навязывают ученикам свой способ мышления. ***** Студент этот был Нильс Бор (1885-1962), датский физик, лауреат Нобелевской премии 1922 г.
Экзаменационный вопрос гласил: "Объясните, каким образом можно измерить высоту здания с помощью барометра". Ответ студента был таким: "Нужно подняться с барометром на крышу здания, спустить барометр вниз на длинной веревке, а затем втянуть его обратно и измерить длину веревки, которая и покажет точную высоту здания". Случай был и впрямь сложный, так как ответ был абсолютно полным и верным! С другой стороны, экзамен был по физике, а ответ имел мало общего с применением знаний в этой области.

Fashion by Laser.
Pioneering work with lasers to create fashion fabrics is set to make a huge impact on the fashion world. Savithri Bartlett, a postgraduate student at Loughborough University, has designed a fabric through experimentation with lasers, that resembles water. This effect is achieved by layering sheer fabric of different colours whose fibres have been exposed to a laser beam causing them to degrade and take on a moira or water-like look. Savithri's work has explored methods of cutting delicate fabric with lasers without causing fraying or singeing to the fabric in order to retain its life span. In collaboration with Deborah Milner, a couturier, Savithri produced a stunning dress constructed from the fabric to show at the "Great Expectations" exhibition at New York's Grand Central Station in October. Savithri was the only UK student selected by the Design Council to help promote the best of British design and innovation at the exhibition. The method of creating the fabric is precise and technology-led. However, as Savithri explains, it takes another skill to turn it into a fashion garment: "The fabric designer is concerned with the weight, flow and colour impact of the fabric and the issue of the fabric's construction. In comparison it is the couturier's task to add the organic element - to seize on the material and reinterpret it in three-dimensions". Since appearing at the exhibition, Savithri's textiles have been the subject of great interest from haute couture designers '.vho have asked her to produce colour designs for their Autumn/Winter collections to be shown in February 2002.Savithri Bartlett is a Phd Student at Loughborough University School of Art and Design, Leicestershire This article does not necessarily reflect the views of the Engineering and Physical Sciences Research Council or represent any endorsement of organizations, products or services mentioned.