Практична робота

Практична робота № 9

Тема. Введення тексту з клавіатури.
Мета. Навчитись виконувати набір тексту.

Обладнання: комп'ютери IBM PC, інструкція.

Теоретичні відомості.

Для запуска програми Word потрібно вибрати "Пуск"-> "Прогроммы" -> "Microsoft Word".
Для перемикання розкладки клавіатури використовується комбінація клавіш Ctrl+Shift або Alt+Shift.
Верхній регістр (великі літери) вмикається за допомогою клавіш Shift (тимчасово) а Caps Lock (постійно).

Завдання 1.

1. Набрати вміщений нижче текст
2. Записати створений документ на диск А: під іменем "Практична робота №9.doc "

Хід роботи:

1. Ввімкнути ПК і дочекатись повної загрузки.
2. Знищити на диску А: всі об'єкти.
3. Запустити програму Microsoft Word.
4. Виконати вміщені завдання.
5. Записати висновки до зошита з практичних робіт.
6. Вигрузити програму Microsoft Word.
7. Вимкнути ПК.
Зауваження для вчителя: за урок учні повинні набрати один із варіантів текстів за вибором учителя.

Домашнє завдання:

1. Підготуватись до практичної роботи № 10. Тема "Редагування тексту". 1.1. Переписати до зошита з практичних робіт інструкцію до роботи № 10.
2. Повторити основи роботи з текстовими редакторами.
3. Повторити форматування шрифтів та абзаців.

Запитання до захисту практичної роботи:

1. Які Ви знаєте основні функції текстового редактора?
2. Як завантажити текстовий редактор?
3. Які розширення мають текстові файли?
4. Якою комбінацією клавіш можна змінювати розкладку клавіатури?

Тексти для набору.

У лютому 1962 р. Обчислювальний центр був перетворений і одержав нову назву - Інститут с 5ернетики, тоді ще у дужках писали "із обчислювальним центром", а потім стали просто тисати: Інститут кібернетики. Відділ М. М. Амосова перевели з Інституту математики до нас. Фактично Амосов у нас і раніш працював. Ми йому робили апарат "серце-легені", у нас були маленькі майстерні. Це був перший у СРСР апарат, застосований Амосовим при операціях
на серці. Потім у нас були зроблені штучні клапани (для серця), було збудовано будинок, у якому розмістилася лабораторія Амосова. Через два-три роки дослідження охопили практично ьс; галузі кібернетики. Наукові відділи були об'єднані у сектори теоретичної та економічної кібернетики, кібернетичної техніки, технічної, біологічної, медичної кібернетики. "Дослідження охопили всі галузі кібернетики", - констатував Глушков. Це означало, що став швидко розвиватися і її головний напрямок (по Глушкову), - методи і засоби одержання, збереження, горобки, передачі, використання інформації. Про це і говорить далі вчений. "В галузі теорії ЕОМ продовжувався швидкий розвиток абстрактної і прикладної теорії автоматів. З'явилися обробки з ймовірних автоматів, питанням надійності функціонування автоматів, ощадливого і поміхостійкого кодування. Центр ваги досліджень від кінцевих автоматів почав переміщатися Іс незкінчених. Намітився зв'язок між теорією автоматів і теорією формальних граматик. Розроблялися нові методи аналізу і синтезу автоматів.
Продовжувалися роботи з конструювання ЕОМ. Ще у 1959 році у мене народилася програма робіт із машин для інженерних розрахунків. Вона була почата з розробки цифрового Обчислювального автомата (навіть не у 1959 році, а декілька раніш, на початку 1958-го, а у 1959 році вона вже ясно була сформульована). І ми у 1963 році запустили у серійне виробництво машину "Промінь". До цього часу ми вже зрозуміли, що нам необхідно СКБ. Воно було створено у 1963 р. , а фактично зародок його у інституті з'явився значно раніш. Машину "Промінь" робив із 1959 р. той колектив, який згодом перейшов у СКБ. Коли вона була готова, її почав випускати Сєвєродонецький завод обчислювальних машин (ВУМ ще будувався). Машина була, по суті, новим словом у світовій практиці, мала у технічному відношенні цілий ряд нововведень, зокрема, пам'ять на металізованих картах. Але найголовніше - це була перша машина, що широко застосовувалася, із так названим східчастим мікропрограмним керуванням (на яке пізніше я отримав авторське посвідчення). На жаль, ми не запатентували нову схему керування, тому що тоді не входили у Міжнародний патентний союз і не могли займатися патентуванням і придбанням ліцензій. Пізніше східчасте мікропрограмне керування було використано у машині для інженерних розрахунків, скорочено - МИР-1, створеної слідом за ЕОМ "Промінь" (1965 р.). У 1967 році на виставці у Лондоні, де демонструвався МИР-1, вона була закуплена американською фірмою ІВМ - найбільшою у США, яка є постачальником майже 80% 9бчислювальної техніки для всього капіталістичного світу. Це була перша (і, на жаль, остання) купівля радянської електронної машини американською кампанією. Як з'ясувалося пізніше, американці купили машину не стільки для того, щоб працювати на ній, скільки для того, щоб довести своїм конкурентам, що запатентували у 1963 р. принцип східчастого мікропрограмування, про який росіяни давно знали і реалізували у цій машині, що серійно випускається. У дійсності, ми застосували його раніш - у ЕОМ "Промінь".
Із книжок Б. М. Малиновського.
Сэр Эрнест Рутерфорд, президент Королевской Академии и лауреат Нобелевской премии по физике, рассказывал следующую историю, служащую великолепным примером того, что не всегда просто дать единственно правильный ответ на вопрос.
Некоторое время назад коллега обратился ко мне за помощью. Он собирался поставить самую низкую оценку по физике одному из своих студентов, в то время как этот студент утверждал, что заслуживает высшего балла. Оба, преподаватель и студент, согласились положиться на суждение третьего лица, незаинтересованного арбитра; выбор пал на меня.
Экзаменационный вопрос гласил: "Объясните, каким образом можно измерить высоту здания с помощью барометра". Ответ студента был таким: "Нужно подняться с барометром на крышу здания, спустить барометр вниз на длинной веревке, а затем втянуть его обратно и измерить длину веревки, которая и покажет точную высоту здания".
Случай был и впрямь сложный, так как ответ был абсолютно полным и верным! С другой стороны, экзамен был по физике, а ответ имел мало общего с применением знаний в этой области.
Я предложил студенту попытаться ответить еще раз. Дав ему шесть минут на подготовку, я предупредил его, что ответ должен демонстрировать знание физических законов. По истечении пяти минут он так и не написал ничего в экзаменационном листе. Я спросил его. сдается ли он, но он заявил, что у него есть несколько решений проблемы и он просто выбирает лучшее. Заинтересовавшись, я попросил молодого человека приступить к ответу, не дожидаясь истечения отведенного срока. Новый ответ на вопрос гласил: "Поднимитесь с барометром на
крышу и бросьте его вниз, замеряя время падения. Затем, используя формулу L = (a*t^2)/2,
вычислите высоту здания". Тут я спросил моего коллегу, преподавателя, доволен ли он этим ответом. Тот, наконец, сдался, признав ответ удовлетворительным. Однако студент упоминал,
что знает несколько ответов, и я попросил его открыть их нам." Есть несколько способов умерить высоту здания с помощью барометра", начал студент. "Например, можно выйти на улицу в солнечный день и измерить высоту барометра и его тени, а также измерить длину
тени здания". Затем, решив несложную пропорцию, определить высоту самого здания.
"Неплохо", сказал я. "Есть и другие способы?" "Да. Есть очень простой способ, который,
уверен, вам понравится. Вы берёте барометр в руки и поднимаетесь по лестнице, прикладывая барометр к стене и делая отметки. Сосчитав количество этих отметок и умножив его на размер барометра, вы получите высоту здания. Вполне очевидный метод." "Если вы хотите более сложный способ", продолжал он, "то привяжите к барометру шнурок и, раскачивая его, как маятник, определите величину гравитации у основания здания и на его крыше. Из разницы между этими величинами, в принципе, можно вычислить высоту здания. В этом же случае, привязав к барометру шнурок, вы можете подняться с вашим маятником на крышу и, раскачивая его, вычислить высоту здания по периоду прецессии." "Наконец", заключил он,
"среди множества прочих способов решения данной проблемы лучшим, пожалуй, является такой: возьмите барометр с собой, найдите управляющего и скажите ему: "Господин управляющий, у меня есть замечательный барометр. Он ваш, если вы скажете мне высоту этого здания".
Тут я спросил студента: неужели он действительно не знал общепринятого решения этой задачи. Он признался, что знал, но сказал при этом, что сыт по горло школой и колледжем, где учителя навязывают ученикам свой способ мышления. *****
Студент этот был Нильс Бор (1885-1962), датский физик, лауреат Нобелевской премии 1922г.
Fashion by Laser.
Pioneering work with lasers to create fashion fabrics is set to make a huge impact on the fashion world. Savithri Bartlett, a postgraduate student at Loughborough University, has designed a fabric through experimentation with lasers, that resembles water. This effect is achieved by layering sheer fabric of different colours whose fibres have been exposed to a laser beam causing them to degrade and take on a moira or water-like look. Savithri's work has explored methods of cutting delicate fabric with lasers without causing fraying or singeing to the fabric in order to retain its life span. In collaboration with Deborah Milner, a couturier, Savithri produced a stunning dress constructed from the fabric to show at the "Great Expectations" exhibition at New York's Grand Central Station in October. Savithri was the only UK student selected by the Design Council to help promote the best of British design and innovation at the exhibition. The method of creating the fabric is precise and technology-led. However, as Savithri explains, it takes another skill to turn it into a fashion garment: "The fabric designer is concerned with the weight, flow and colour impact of the fabric and the issue of the fabric's construction. In comparison it is the couturier's task to add the organic element - to seize on the material and reinterpret it in three-dimensions". Since appearing at the exhibition, Savithri's textiles have been the subject of great interest from haute couture designers who have asked her to produce colour designs for their Autumn/Winter collections to be shown in February 2002.Savithri Bartlett is a Phd Student at Loughborough University School of Art and Design, Leicestershire This article does not necessarily reflect the views of the Engineering and Physical Sciences Research Council or represent any endorsement of organizations, products or services mentioned.