У Вінниці на границі,
Під могилою над Бугом - рікою -
Там стояв Іван Богун вільницький
Під обителем - монастирем кальницьким.
Під кальницькою обителлю
Богун стояв,
Із турками-пашами,
Крулевськими ляхами,
Калмицькими князями
Богун воював!
Силу він ляхів-турків стріляв
І шабельками рубав,
На аркан забирав,
В річку Буг їх утопляв.
А лядський круль
І турецький коноїд-паша,
Нехрещена душа,
Силу війська збирали,
Івана Богуна і його військо
Хмарою бусурманською обступали.
Веселились ляхи - турки,
Круль і князь раділи,
Що обложили Богуна
На довгі неділі.
Обступили ляхи - турки,
Кругом обложили,
Козаченьків Богунових голодом
морили
Три тяжкі неділі
Богуй з військом
У тяжкій облозі бував...
Од свого ума білими руками
Хмельницькому листа писав,
Богун у Хмельницького батьківської
поради питав
Та собі підмоги з Чигирина прохав:
"Просю Бога й тебе,
Дай помочі, порадь і повесели нас!..
Бо вже нас ляхи й турки обступають
Кругом знаменами своїми обкидають,
І кругом нас облягають,
І дуже сильно побіждають".
Як Хмельницький цеє зачуває,
До Вінниці за штири доби прибуває,
Його військо гетьманськеє морем
нахлинає,
Турецько - польське крульське військо
зничтожає,
Богуна з козаками з неволі визволяє,
А сам Хмельницький
До Богуна під'їжджає
І словами промовляє:
"Не сам Бог вас спасав -
І я не менше помагав!"
Іван Богун відмовляє:
"Слава Богу і хвала гетьману,
Що не дав нас у неволю, ляхам
на поталу!"
Все козацтво
І вояцтво
У ряди ставало,
На всі голоси кричало,
Промовляло,
А кобзарі грали,
В струни дотинали
Та Богдана із Богуном
Піснями хваляли!
Ой з-за гори чорна хмара, мов
хвиля, іде.
То ж не хмара - запорожців Богуня
веде.
Доганяли вражих турків коло трьох
могил, -
Уже по тих яниченьках та пугач
завив.
Серед ночі в дикім полі рушниці ревіли,
А в Очакові туркені та від страху мліли.
Ой в середу ізвечора турків обступали,
А в п'ятницю до полудня всіх упень
рубали.
Ой наточив Іван Богун невірам вина, -
Та було ж їх сорок тисяч, а тепер нема.
Розлилися круті бережечки,
Гей, гей, по роздоллі;
Пожурилися славні козаченьки,
Гей, гей, у неволі.
Гей ви, хлопці, ви, добрі молодці,
Гей, гей, не журіться, -
Посідлайте коні воронії,
Гей, гей, садовіться!
Та поїдем у чистеє поле
Гей, гей у Варшаву
Та наберем червоної китайки,
Гей, гей, та на славу!
Гей, щоб наша червона китайка,
Гей, гей, не злиняла!
Та щоб наша козацькая слава,
Гей, гей, не пропала!.
Гей,, щоб наша червона китайка,
Гей, гей, червоніла!
А щоб наша козацькая слава,
Гей, гей, не змарніла!
Гей, у лузі червона калина,
Гей, гей, похилилася:
Чогось наша славна Україна
Гей, гей, засмутилася.
А ми ж тую червону калину,
Гей, гей, та піднімемо;
А ми ж свою славну Україну
Гей ,гей, розвеселимо!
